10 вересня 2021 року відбувся Другий Київський Форум рівних прав та можливостей. Фокусна тема ‒ «Лідерство і партнерство в державному управлінні: виклики, рішення, зміни»

Про важливість розвитку управлінського потенціалу жінок та їх кар᾽єрного зростання, переваги від представленості жінок у владі та економіці, успіхи гендерної інтеграції говорили експерти та експертки дискусійної панелі І «Жіноче лідерство ‒ стратегічний ресурс управління змінами».

Що змінилось?

Чи є вже зміни у ставленні українського суспільства до гендерних питань і чи є фактичний прогрес у досягненні гендерної рівності?

Віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк зауважує, що прогрес відчутний і про це свідчать цифри досліджень.

Олена Кондратюк

«Дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва про основні здобутки у реформах за 30 років незалежності показало, що понад 52% людей відчувають зміни у досягненні рівності прав жінок і чоловіків. Я – частина цих змін і це дуже приємно. Наприклад, на першому засіданні українського парламенту був лише 1% жінок, зараз – 21%. Ще відчутніші зміни в органах місцевого самоврядування, де вже понад 38% жінок брали участь у місцевих виборах. Але якщо ми говоримо про якісні показники, тобто відчуття присутності і впливу на прийняття рішень, то тут ще чимало роботи. 87% в органах влади та управління – жінки, але чи вони на керівних посадах, де можуть впливати? Партії дотримались квот, в більшості громад представлені жінки, але чи вони впливають на порядок денний?», – коментує Олена Кондратюк.

Наталія Алюшина, Голова Національного агентства з питань державної служби, наочними даними щодо держслужбовців ілюструє, що поки жінки не є настільки впливовими.

Наталія Алюшина

«На державній службі працює 164 136 осіб. З них 121 543 – жінки, а 42 593 – чоловіки. Виходячи з цих цифр, ніби й немає проблеми гендерного дисбалансу. Втім, якщо порівняти кількість осіб, які працюють на керівних посадах, до загальної кількості працівників, то побачимо зовсім іншу картину. Так, на посадах категорії А працює 53 жінки. Що ж до чоловіків, які займають посади категорії А, то це 142 особи. Тобто обличчя держслужби жіноче, вони формують політику, при цьому політику відкидають і в політику не лізуть. І зазнають дискримінації – минулорічне дослідження показало, що 18% жінок в органах центральної влади зазнавали дискримінації за статтю, на місцевому рівні таких жінок було 12%», – розповідає Наталія Алюшина.

Як вирішити?

Експерти і експертки зійшлись у думці, що досягнення гендерної рівності має бути результатом усвідомленої активності жінок та готовності до змін з боку чоловіків. Тобто діяти мають усі разом.

«Не варто просто прагнути до показника 50/50 представленості чоловіків та жінок у владі. Пріоритетом має бути компетентність, готовність жінки до самореалізації, бажання працювати у владі, змінювати суспільство. Ми маємо створити правові умови, перебудовувати систему таким чином, щоб рішення жінки працювати на керівній посаді, приймати управлінські рішення, балотуватися сприймалось адекватно і суспільством, і самою жінкою. Думаю, жінки самі тримають себе у рамках стереотипів. Так, жінка може мати безліч домашніх обов’язків, на ній і діти, і домашнє господарство. Треба прийняти для себе рішення – це потрібно мені чи ні. А далі – домовлятись зі своїм чоловіком, родиною, дітьми ‒ і діяти. Ми створили «Київську Академію жіночого лідерства» і сподіваємось, що системне навчання, розвиток управлінських навичок допоможуть жінкам приймати сміливі рішення», – каже Марина Хонда, заступниця голови КМДА.

Марина Хонда

Наталія Алюшина погоджується з колегою, що жінка має для себе самої подолати упередження.

«Наприклад, стереотип про «скляну стелю» встановлюють собі жінки самі, вони ж можуть їх і ламати. Треба розповідати історії успіху, бо ж абсолютно в кожної жінки є чим пишатись. Треба говорити про типові проблеми і як можна змінити ситуацію. Часом жінка просто потребує поштовху, щоб сказали «Йди на конкурс, ти зможеш!». Слабких жінок не буває, є ті, які в себе не вірять, і їм ніхто не сказав, що вони зможуть. Крім того, треба навчати жінок розпізнавати дискримінацію і сексизм, бо якщо розпізнали, то можна тоді запобігати чи боротись. З боку держави ж варто оновити нормативне забезпечення праці, наприклад, дати більше гнучкості у формуванні робочих графіків, що допоможе жінкам балансувати між побудовою кар’єри та родиною», – каже Наталія Алюшина.

Ієн Вудвард, директор Національного демократичного інституту в Україні, стверджує, що з боку жінок, звісно, ентузіазм є важливим. Але не менш вагомою є готовність чоловіків йти назустріч цьому ентузіазму.

Ієн Вудвард

«Для жінок у політиці є багато бар’єрів, чоловіки мають давати змогу жінкам проявляти себе. Проблем з якісними кандидатками немає, з виборцями немає – вони готові підтримати жінок і хочуть бачити кращий гендерний баланс у владі. Головне, аби лідери партій були готові підтримати жінок-лідерок», – зауважує Ієн Вудвард.

Про ефективність гендерного підходу до організації життєдіяльності міст, важливість гендерного паритету в публічному управлінні, рівноцінність участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень говорили експерти дискусійної панелі ІІ «Гендерні підходи та гендерний паритет – можливість для соціальних змін».

Що необхідно?

Наскрізним питанням реалізації Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» є залучення жінок до миротворення. Яким має бути цей процес – розповів Олексій Ілляшенко, заступник Міністра у справах ветеранів з питань євроінтеграції.

«Згідно з нашими базами даних, починаючи з 2014 року – з початку військової агресії Російської Федерації – у нас більше 400 тисяч учасників бойових дій. З них понад 19 тисяч – жінки. Захисниці брали та беруть участь у бойових діях у складі Збройних сил України, правоохоронних органів, а також добровольчих батальйонів», – поінформував Олексій Ілляшенко.

Олексій Ілляшенко

Він зазначив, що також багато жінок-військовослужбовців беруть участь у миротворчих місіях по всьому світу та є носіями унікальних знать та практичного досвіду у вирішенні конфліктних ситуацій у суспільстві. Повертаючись до України, вони мають можливість впливати на важливі процеси – давати практичні поради та ділитися досвідом перебування у миротворчих місіях різних організацій.

«Жінки, які брали або беруть участь у миротворчих місіях, активно залучаються до процесів вироблення нових – потенційно цікавих та ефективних – засобів роботи. Ми залучаємо різні групи і жінок, і чоловіків до процесів управління, до процесів розробки політик, тому що це основа – чути думки інших і всіх груп, адже всі мають свої потреби і особливості», ‒ пояснює Олексій Ілляшенко.

На важливості гендерного балансу, впровадженні гендерних підходів у роботі наголосив заступник голови КМДА Валентин Мондриївський

«Вважаю, що у всьому потрібен баланс. Кожен з нас ‒ це, в першу чергу, особистість. І наше завдання ‒ розвивати себе, розвивати один одного та наше суспільство. Надзвичайно важливо давати можливість кожній особистості, незалежно від того чоловік це чи жінка, розвиватись, давати відчуття самовиявлення, саморозвитку, самореалізації. Необхідно поважати один одного, і на роботі, і в бізнесі, і в будь-яких інших суспільних процесах… Ми поступово враховуємо гендерні аспекти в бюджетних процесах міста, в програмах розвитку галузей. Питання гендеру ‒ це не проблема України, а вектор змін у всьому світі. Важливо бути активним учасником цього процесу, тому що це – розвиток територій, громад, країни, розвиток особистісний. Це робить суспільство більш сильним, розумним і адаптованим до сьогодення і сучасного глобального світу», ‒ каже Валентин Мондриївський.

Валентин Мондриївський

Для чого?

В’ячеслав Балан, міжнародний консультант ООН Жінки, пояснює, що включеність жінок важлива для всіх країн, які рухаються вперед і задля виконання міжнародних зобов’язань і задля реальних позитивних досягнень.

В’ячеслав Балан

«Майже всі дослідження останніх десятиліть показують, що залученість різних груп населення, зокрема жінок, до ухвалення рішень, розробки рішень, керівництва бізнесом, ведуть до зростання ефективності процесів. У топ-500 компаній США зросла частка жінок у наглядових радах та дирекціях, бо це збільшує ефективність компаній і прибуток. Інше опитування щодо бізнесу у США: працівники надають перевагу керівникам-жінкам, оскільки вони створюють робочу атмосферу, яка сприяє продуктивності.

З пандемією найкраще справились ті країни, де на керівних посадах (президентки, прем’єр-міністерки) – жінки. Причина у тому, що вони ухвалюють рішення, які сприяють подоланню коронавірусу. Наприклад, жінки закриватимуть в останню чергу школи і садочки, а чоловіки – ресторани, бари і заклади розваг. «Жіноча логіка» у цих рішеннях виявилась вигіднішою для економіки.

Крім того, ті країни, які очолюють глобальний індекс гендерної рівності ООН, лідирують і в рейтингу індексу інновацій. Логіка проста: що більше змоги самореалізуватись всім групам населення в країні, тим більше простору для інновацій», – говорить В’ячеслав Балан.

Яскравий приклад з шведського досвіду гендерно орієнтованого управління містом наводить Микола Ябченко, гендерний експерт ПРООН.

Микола Ябченко

«Одного дня в Швеції чоловіки одного міста, розмовляючи про гендерну політику, зі сміхом сказали: «Ну, принаймні у прибиранні снігу вже точно немає гендерного аспекту!». А він є. Бо там передусім прибирали сніг з автомагістралей та автошляхів, і в останню чергу – з тротуарів. З’ясувалось, що жінки і чоловіки по-різному пересуваються містом. На авто – переважно чоловіки, а 75% домашньої роботи виконують жінки, а тому їхні маршрути складніші, здебільшого громадським транспортом і тротуарами. Тож якщо спершу чистити тротуари, то це позитивно вплине на безпеку населення, зручність і зменшить травматизм. До речі, з часом з’ясувалось, що вчасне прибирання снігу з тротуарів обходиться дешевше, ніж виплати за травми від неприбраного снігу постраждалим. Це приклад, що і не в гендерних сферах є місце гендерній рівності. Адже рішення про сніг ухвалювали чоловіки, базуючись на власному досвіді. Ось чому варто залучати жінок до прийняття рішень, бо, як-то кажуть, нічого для нас без нас», – каже Микола Ябченко.

Спікери під час Форуму наголосили, що жінкам потрібно навчатися лідерства, а суспільство має підтримувати тих, хто йде у політику чи на керівні посади.

«Ми створили у Києві Академію жіночого лідерства для жінок, які працюють саме у адміністрації для того, щоб дати їм можливість прийняти для себе внутрішнє рішення – готові чи не готові. І коли цей внутрішній процес вже почне відбуватися, відповідно і кількість представництва жінок у владі – чи в управлінській системі, чи у депутатському корпусі – буде змінюватися. Але, поки що, остаточні управлінські рішення приймаються чоловіками. Це процес, який повністю йде активно і жінки змінюються», ‒ говорить Марина Хонда.

Олена Кондратюк каже, що після великої парламентської міжнародної конференції у Відні переконалась: порядок денний у світі такий само, як і в Україні. Усюди найактуальнішими темами є розвиток суспільств після ковіду, а також теми рівності та впливу жінок та глобальних кліматичних змін.

«Чоловіків треба переконувати, що їм вигідно, аби більше жінок було в політиці та на високих посадах. Вигідно чоловікам, суспільству, країні. Бо дослідження показують, що з приходом жінок на високі посади змінюється рівень суспільства, зростає рівень соціальної відповідальності. Більше жінок в економіці – зростає ВВП. Тож треба діяти. Заради усіх», – підсумовує Олена Кондратюк.

Країна без нас не зміниться !

Підписка на розсилку

Отримуйте останні повідомлення та статті у своєму електронному листі

Ми обіцяємо не надсилати спам:)